Добрий вечір, Пилипишин – не гей…

16 тра 2008
22:00

Учасників прес-конференції так званого "Євразійського союзу геїв і лесбійок" облили кефіром, закидали яйцями та наостанок притрусили борошном. Харчовий "теракт", що супроводжувався криками "Геть підарасів" та "Київ – православна столиця, він ніколи не буде гомосексуальним" вчинив один із "журналістів". Ніхто із присутніх не намагався зупинити хулігана, натомість дехто навіть допомагав йому.
Працівники УНІАН заледве встигли прибрати залу для наступної прес-конференції. Запитання про те, ким насправді було організовано прес-конференцію та чи був "теракт" її запланованою частиною залишається відкритим.

Як і було заявлено, прес-конференцію розпочав «засланий козачок» – Денис Гоголєв, колись скандально відомий у сусідній Росії вінчанням у православній каплиці, знесеній згодом за рішенням вищих ієрархів. Привітавшись із присутніми о 9.30 ранку фразою «добрий вечір» (дехто назвав би це явною ознакою тривалого авіаперельоту), пан Гоголєв заледве встиг відрекомендувати свої колег за столом та назвати завтрашній Міжнародний день протидії гомофобії днем толерантності, як під крик «підарасів геть» у нього полетів відкритий пакет кефіру «Слов’яночка» (мимовільний натяк на «євразійство»?). Однак, більшість рідини смачно розтеклась по блакитному «заднику» із написом «УНІАН». Не рогубившись та піднявши «гранату», Денис сміливо запустив нею у нападника. У відповідь в добре знайоме синє уніанівське тло полетіли одне за одним курячі яйця, від яких вміло, майже як у цирку від ножів, ухилявся головний герой. Фіналом шоу став пакет борошна, яке вкрило практично всю залу. Цікаво, що ніхто із присутніх не намагався затримати нападника, охорони не було взагалі, а ще двоє «журналістів» (можливо, теж «підсадних») завзято допомагали гетеросексуальному меснику, розбивши при цьому у друзки усі три склянки з водою.

Коли пристрасті вщухли, потроху стало зрозумілим, для чого замішувалось усе це тісто. Не обійшлось без гучних політичних заяв на кшталт «этого в России нет, это есть в свободной демократичной Украине, а у нас Путин всех взял в кулак – и геев, и скинхедов…».

Однак, згодом, коли розгублені учасниці прес-конференції зробили спробу усе таки донести основний меседж заходу, з’ясувалось, що прес-конференція пов’язана із політикою місцевого рівня.

ЗМІ вже висвітлювали кампанію з чорного піару, що розгорнулась проти Віктора Пилипишина, кандидата на посаду міського голови, а написів «Пилипишин – не гей» на київських стінах не бачив хіба лінивий.

Вочевидь, ця прес-конференція мала стати кульмінацією цієї високоінтелектуальної політичної технології. Недвозначно на стовідсоткову «технологічну» природу цього дійства вказує багато фактів.

По-перше, як вдало висловився хтось із користувачів «живого журналу», про Євразійський союз геїв та лесбійок усі ми почули вперше. І пошукові сервери також.

У відповідь на моє запитання про те, чому в світовій павутині немає жодної згадки про таку організацію, учасниця відповіда, що «до організації входить багато дружин відомих людей, вони допомагають дитячим будинкам, влаштовують виставки та не бажають піаритись». На логічне ж запитання про те, чому організація, яка не бажає піаритись, усе-таки вирішила пропіаритись саме у зв’язку з виборами міського голови Києва я отримав відповідь про те, що «інколи виникає бажання виговоритись»…

По друге, ніхто із лідерів ЛГБТ-руху Росії теж не чув про про Євразійський союз геїв та лесбійок та не може нічого сказати про роботу пана Гоголєва.

По третє, це загальновідомо, на українських виборах давно і «продуктивно» працюють різного штибу російські політтехнологи, які дуже часто «програють» в Україні сценарії, випробувані вже в сусідній Росії. Саме там, як, врешті, й в Україні, тему гомосексуальності намагались використовувати для компрометації політичних конкурентів. Додатковим аргументом тут є й те, що до участі у прес-конференції було запрошено скандально відомого російського гея.

І нарешті: роздягшись до пояса після кефірної атаки, пан Гоголєв обмовився був про те, що він «очень дорогой товарищ и знает, что сколько стоит», маючи на увазі мікрофон, яким не скористався, обороняючись від нападника.

Незрозумілим для мене стало надто велике зацікавлення пана Гоголєва внутрішньо- та зовнішньополітичними настроями України, яке, однак, не було підкріплено глибокими знаннями.

Присутні журналісти так і не отримали відповіді на запитання про те, якими будуть подальші дії постраждалих – звернення до правоохоронців чи «розкрутка» на цьому інциденті. Одна із журналісток висловила припущення, що «місиво» могло бути організоване самими «євразійцями». Мабуть, до такого висновку спонукала активна участь Дениса у «бойових діях». Не зміг Д. Гоголєв відповісти також і на запитання про те, з якими організаціями в Україні планує співпрацювати його організація.

Колориту прес-конференції додавали працівники УНІАН, які, бідкаючись, почали прибирати залу майже одразу після інциденту.

І вже після її завершення, коли правозахник Вячеслав Антонець намагався отримати у мене візитку як у свідка хуліганських дій, а я не одразу на це погоджувався, мене було звинувачено у гомофобії. Вячеслав сказав мені: «Треба вирішувати питання з гомофобією. Ти, певно, думаєш, що я гомосексуаліст… а я прийшов сюди як правозахисник!».

Це був чи не перший в моєму житті момент, коли я із гордістю сказав «товариш, Я ґей, і ти ображаєш мене словом «гомосексуаліст».

zorrrko@gmail.com