[an error occurred while processing this directive]

Докладна інформація про Міжнародний день протидії гомофобії

13 тра 2008
19:44

17 травня 1991 року Всесвітня Організація Охорони Здоро­­­­в'я виключила гомосексуальність з міжнародної класифікації психіатричних і поведінкових розладів.

У 2005 році Луї-Жорж Тен, французький науковець та активіст гей-руху за права людини, ініціював проведення Міжнародного Дня протидії гомофобії. Звернення до Організації Об'єднаних Націй з проханням офіційно визнати цей день наразі підписали більше, ніж 15 тис. борців за права людини із 35 країн світу.

 

Історія переслідувань: XX сторіччя

Найбільш жорстоким і гомофобним періодом в історії людства по праву можна назвати епоху Гітлера-Сталіна.

У 1928 році нацистська партія Німеччини заявила: «Нашими ворогами є всі ті, хто вважає, що може існувати любов між чоловіком і чоловіком, жінкою і жінкою». В перші роки правління Гітлера лесбійки, гомосексуали, бісексуали і трансґендерні люди були оголошені «сексуальними дегенератами». Чоловіків засуджували за кримінальною статтею «мужолозство», жінок – за сфабрикованими звинуваченнями в асоціальних діях, комуністичній пропаганді тощо.

Жертвами Голокосту у нацистській Німеччині стали близько 200 тис. чоловіків та жінок гомосексуальної орієнтації, з них близько 15 тис. осіб закатовано у концентраційних таборах Освенціма та Бухенвальда. Гомосексуальні люди зазнавали жорстоких тортур, також ставали жертвами нелюдських медичних експериментів. За допомогою електрошоку, гормональних препаратів, хірургічних втручань нацисти намагалися «вилікувати» гомосексуальність.

Саме тому символом Міжнародного дня протидії гомофобії є рожеві трикутники, які гомосексуальні в’язні носили у нацистських таборах смерті.

Сталінський режим з самого початку ставився до гомосексуальності вкрай вороже, ототожнюючи її із контрреволюційною діяльністю і буржуазною мораллю. 1934 року в кримінальні кодекси усіх радянських республік було включено статтю, яка забороняла сексуальні стосунки між чоловіками і карала порушників п’ятирічним ув’язненням у таборах і тюрмах, де ставлення до них було особливо жорстоким та принизливим. Лесбійок відправляли до психіатричних установ для лікування із застосуванням аверсивної терапії, електрошоку, хірургічних та гормональних втручань.

Щорічно за статтею «мужолозство» засуджувалося від 800 до 1,4 тис. чоловіків, а загальне число жертв кримінального переслідування гомосексуалів досягло 60 тис. Серед них – геніальний кінорежисер Сергій Параджанов, звинувачений комуністичним режимом у «зґвалтуванні члена КПРС».

За сімдесят років комуністичного правління десятки тисяч ґеїв, лесбійок, бісексуалів та трансґендерних людей ставали жертвами нападів, убивств, жорстоких катувань, примусового психіатричного лікування, шантажу та переслідувань з боку органів влади та правоохоронних органів.

 

Україна сьогодні

У 1991 році Україна першою з колишніх Радянських республік скасувала кримінальне покарання за добровільні статеві стосунки між дорослими чоловіками (Стаття 122, частина 1, Кримінальний Кодекс УРСР), згідно із рішенням ВОЗ. Але це не викликало жодного політичного резонансу. Ніхто з вітчизняних політиків чи можновладців не виголосив палкої промови про комуністичний Голокост та зняття обвинувачень щодо гомосексуальних громадян України, ніхто не розповів про ґеїв та лесбійок - жертв комуністичних репресій.

Дотепер в Україні законодавча та виконавча влада, засоби масової інформації та громадяни перебувають в полоні упередженості та стереотипів щодо гомосексуальних співвітчизників. Дотепер на підставі сексуальної орієнтації українців та українок виключають з навчальних закладів, звільняють з роботи, забороняють обіймати певні посади, відмовляють у винаймі житла. Доволі частими є випадки упередженого та принизливого ставлення до лесбійок та ґеїв при спілкуванні з державними структурами. Гомосексуальні сім‘ї в Україні позбавлені прав та свобод, передбачених законодавством для гетеросексуальних сімей: права укладати громадянські партнерства, наслідувати майно у випадку смерті партнерки/партнера, опікуватись дітьми партнерки/партнера, медичного страхування гомосексуальної родини, банківських кредитів, а також соціальних пільг з догляду за дітьми та хворими членами родини. Досі інсують спроби примусового лікування гомосексуальних людей, що порушує міжнародніта вітчизняні норми права.

 

Ґеї та лесбійки України вимагають:

1) Запровадити законодавчу заборону дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації в усіх галузях суспільного життя;

2) Легалізувати громадянське партнерство для людей гомосексуальної орієнтації;

3) Надати гомосексуальним подружжями усю повноту соціальних та економічних прав нарівні з гетеросексуальними сім'ями

4) Визнати в Україні чинними одностатеві шлюби між громадянами України або між громадянами України та іноземцями, законно укладені в іншій державі, а також законно зареєстровані за кордоном громадянські партнерства;

5) Запровадити на державному рівні програми соціальної підтримки ґеїв та лесбійок;

6) Ураховувати права та потреби ґеїв і лесбійок при розробці та реалізації нормативно-правових актів.


Для вирішення в Україні проблеми ненависті за ознакою сексуальної орієнтації, потрібна політична воля. Нехтування з боку держави нагальними потребами ЛҐБТ спільноти посилює соціальну напругу в суспільстві, призводить до гальмування інтеграції України до демократичного європейського та світового співтовариства. Держава має приділяти належну увагу забезпеченню прав ґеїв і лесбійок також і в контексті адаптації національного законодавства до міжнародних правових норм. Нам не потрібні особливі, специфічні права; ми потребуємо можливості повною мірою користуватися нашими законними, фундаментальними правами та свободами, які були б забезпечені ефективними механізмами реалізації.


І яка ж з того користь Україні?

Досвід країн, що захистили гомосексуальних громадян від дискримінації та дозволили шлюби / цивільні партнерства, свідчить про те, що:

· Зростають прибутки компаній та податки до державної скарбниці: лесбійки та ґеї, які почувають себе соціально і юридично захищеними, відчувають менше проблем у побуті, не впадають у депресії, а отже, мають більш міцне здоров'я, що прямо позначається на їхній працездатності й приводить до додаткових прибутків компаній, де вони працюють. Розвиток ринку послуг та товарів, спрямованих на лесбіґеївську спільноту (шлюбні послуги, торгівля, туризм, розваги та готельний бізнес) приносять стабільні прибутки до державного бюджету;

· Зменшуються державні витрати на соцзабезпечення: легалізація гомосексуальних партнерств сприяє зниженню державних витрат на соціальне забезпечення. Тому, що неодружена людина, розглядається як окрема особистість, що періодично потребує соціальної допомоги з держбюджету. У той же час офіційно зареєстрована родина вимагає меншого соціального забезпечення - у подібних випадках пільги виплачуються саме родині, а не кожному окремому індивідуумові. Що ж стосується збільшення видатків на пільги одруженим парам, то вони можуть бути украй незначними.

· Залучаються висококваліфіковані фахівці: легалізація одностатевих партнерств сприяє більш вигідним умовам міжнародної трудової міграції, що видно на прикладі Канади й багатьох держав Європи. Подружжя гомосексуальних людей без проблем переміщаються по території цих країн, внаслідок чого з'являється додаткова робоча сила, адже багато гомосексуальних жінок й чоловіків є висококваліфікованими фахівцями.

· Збільшується приріст населення: дозвіл на виховання дітей у гомосексуальних партнерствах збільшує приріст населення та вирішує проблему покинутих дітей. Дітонародження залежить не від кількості гомосексуальних шлюбів, воно залежить від багатьох факторів. Наприклад, від рівня життя громадян, стану економіки, правової й соціальної сфери, екології, а також від політики держави, спрямованої на заборону дискримінації жінок і дівчинок, на розвиток гендерної рівності в суспільстві.


Ми впевнені, щов Україні повинен ствердитися новий спосіб державного мислення, за яким громадяни не поділятимуться на «своїх» та «чужих», «гарних» і «поганих», «правильних» і «неправильних», — спосіб державного мислення, за яким, натомість, визнаватиметься та впроваджуватиметься на практиці рівність усіх громадян у своїх правах та свободах, а честь і гідність людини виступатимуть найвищою соціальною цінністю.





[версия для печати]
[an error occurred while processing this directive]

  
реклама на сайте